СОЦІАЛЬНА ІТЕРАЦІЯ ТА ЇЇ РОЛЬ У ФОРМУВАННІ МУНІЦИПАЛЬНО-ПРАВОВОГО СТАТУСУ ЛЮДИНИ, ЇЇ ГРУП ТА АСОЦІАЦІЙ

Стаття присвячена дослідженню феноменології соціальної ітерації та її ролі у формуванні муніципально-правового статусу людини, її груп та асоціацій. Проведення системно-комплексного аналізу муніципально-правової реальності, а також доктринально-теоретичних та нормативно-правових аспектів її супроводження і забезпечення свідчить про об’єктивізацію, актуалізацію, активізацію та контекстуалізацію соціально-, технологічно-, логістично-, кадрово- і ресурсно-організаційних і нормативних процесів формування муніципально-правового статусу людини, її груп та асоціацій – це детермінується тим, що в основі профільного статусу лежить макрофеноменологія соціальної ітерації. При цьому соціальна ітерація розуміється: 1) як комунікативна взаємодія в межах територіальної локальної людської спільноти (територіальної громади); 2) як повторювання відповідних поведінкових патернів, що виникають: а) як результат реалізації атитюдно- габітусної (поведінково-діяльнісної) парадигми; б) як прояв могутніх процесів соціалізації людини, її груп та асоціацій, що здійснюються в межах локального соціуму, що утворює, стимулює та детермінує територіальну громаду, в умовах локальної демократії в формі місцевого самоврядування; в) як підсумок такого повторювання в межах соціалізації – через перманенту і системно-комплексну реалізацію екзистенційних інтересів людини, її груп та асоціацій у вигляді механізмів формування, існування, інституціоналізації та реалізації саме конституційних прав, свобод і обов’язків людини, її груп та асоціацій в межах локального соціуму (територіальна громада); г) або як результат повсякденної життєдіяльності людини в процесі реалізації свого життєвого циклу, або в ході існування груп та асоціацій людини як спочатку зачатків інституційних структур локального соціуму, потім його параінституцій, а з часом й самостійних інституцій локального громадянського суспільства.