ПУБЛІЧНЕ АДМІНІСТРУВАННЯ ВІДНОВЛЕННЯ (РЕКУЛЬТИВАЦІЇ) ЗЕМЕЛЬ, ПОШКОДЖЕНИХ ВНАСЛІДОК ЗБРОЙНОЇ АГРЕСІЇ

У статті проаналізовано стан публічного адміністрування відновлення земель, пошкоджених внаслідок збройної агресії російської федерації проти України. Зазначено, що внаслідок воєнних дій значні площі національного земельного фонду стали екологічно небезпечними: засміченими уламками боєприпасів, військової техніки, будівель, забрудненими токсичними речовинами, паливно-мастильними матеріалами та військовими хімікатами, забрудненими вибухонебезпечними предметами. Аналізуючи чинне законодавство в сфері земельних відносин, автори звертають увагу на його неадаптованість до комплексного характеру військових пошкоджень, відсутність чіткого та комплексного правового режиму пошкоджених земель, єдиного механізму їх публічного адміністрування та зауважують, що різні аспекти рекультивації таких земель віднесено до компетенції декількох суб’єктів публічного адміністрування, кожен з яких діє у межах свого вузькоспеціалізованого адміністративного поля. Зазначено, що ефективність публічного адміністрування відновлення земель залежить від узгодженої роботи численних органів, що нерідко призводить до проблем координації. Автори наголошують на необхідності створення єдиної адміністративної процедури, що чітко визначає, як мають взаємодіяти ключові державні органи. Підкреслено, що неузгодженість різних етапів створює адміністративні бар’єри, уповільнює процес відновлення та може призводити до юридичних колізій при фінансуванні та подальшому використанні цих цінних земель. З огляду на значні масштаби збитків, запропоновано інноваційні правові механізми фінансування відновлення пошкоджених земель, спрямовані на забезпечення сталості, що є критичним для довгострокових про-єктів відновлення. Це, зокрема, розширення правового режиму фонду ліквідації наслідків збройної агресії для включення масштабних проєктів екологічної рекультивації як частини критично важливої інфраструктури; юридичне оформлення та забезпечення використання коштів, отриманих в результаті міжнародно-правових механізмів стягнення репарацій та компенсацій від держави-агресора. Автори зазначають, що правове адміністрування рекультивації та охорони земель набуває особливої актуальності у контексті євроінтеграційних процесів, адже наявна інституційна множинність не відповідає вимогам Європейської комісії щодо посилення адміністративної спроможності та забезпечення ефективного публічного адміністрування. Крім того, Єврокомісія занепокоєна обмеженим адміністративним потенціалом, фінансовими обмеженнями та затримкою у прийнятті законодавства, спрямованого на правову імплементацію європейських екологічних стандартів.