National identity at the crossroads of global theatrical processes: the historical experience of the ukrainian stage

У статті здійснено комплексний аналіз проблематики національної ідентичності українського театру в контексті глобальних театральних процесів та міжкультурних взаємодій. Театр розглянуто як синтетичний вид мистецтва й соціокультурний інститут, що виконує функції збереження культурної пам’яті, репрезентації історичного досвіду та консолідації національної спільноти. Простежено історичну еволюцію української сцени від ХІХ століття до сучасності з урахуванням впливу європейських художніх тенденцій, модерністських експериментів і постдраматичних практик. Особливу увагу приділено ролі театру в умовах бездержавності, імперського та тоталітарного тиску, а також у сучасному глобалізованому культурному просторі, де відбувається активна інтеграція українського сценічного мистецтва в міжнародний художній діалог. Висвітлено значення режисерських новацій, фольклорної та літературної традиції, символічних і метафоричних структур у формуванні національної театральної мови. Доведено, що український театр функціонує як простір осмислення колективної пам’яті, історичних травм і соціальних трансформацій, поєднуючи локальні культурні смисли з універсальними формами сценічного висловлювання. Зроблено висновок про те, що діалектична взаємодія національного та глобального визначає специфіку української театральної культури як самодостатнього феномена світового мистецького процесу та окреслює перспективи її подальшого наукового осмислення.